Опис
У статті розглянуто методологічні концепти розвитку стресостійкості здобувачів освіти загальноосвітніх навчальних закладів в умовах військових дій. Методологічні основи дослідження розкрито через вивчення й аналіз наукових праць з психології, педагогіки та психології особистості, узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду розвитку стресостійкості здобувачів освіти. Враховуючи сучасні концепції наукового пошуку, проблема дослідження розглянута у трьох методологічних ракурсах:
– у психотерапевтичному ракурсі основними науковими ідеями, що зорієнтовані на розвиток стресостійкості, є положення про використання методів раціоналізації майбутньої події, парадоксальної інтенції, когнітивної ретроспекції, позитивної акцентуації досвіду, установки на стандартизовану схему осмислення стресових ситуацій; дихальних, релаксаційних, медитативних технік, технік м’язового розслаблення; аутогенного тренування; вправ, спрямованих на відпрацювання ефективних паттернів поведінки та навичок спілкування, методів гештальттерапії, прийомів навіювання, вольової мобілізації тощо;
– у ракурсі педагогіки основоположними є принципи цілеспрямованості, багаторазового повторення, системності, диференціації та інтеграції;
– у площині психології особистості важливою є ідея впливу на особистісний, емоційний, когнітивний, мотиваційно-вольовий та поведінковий компоненти стресостійкості.
Проаналізовані методи формування самооцінки, розвитку впевненості у собі, розвитку емоційної стійкості, підвищення мотивації досягнення, зниження емоційності, особистісної та ситуативної тривожності тощо. Зазначено, що дотримання цих методологічних положень і принципів є необхідним мінімумом для розвитку стресостійкості здобувачів освіти загальноосвітніх навчальних закладів в умовах військових дій.
