Description
Вивчено плазматичну жаростійкість дев’ятнадцяти видів деревних рослин, що зростають у штучних насадженнях – парках і скверах степової зони країни, з використанням методу Ф. П. Мацкова.
Дослідження проводили протягом літніх місяців 2024 р. у лабораторних умовах із моделюванням термічних показників від +40 до +75 °С з інтервалом у 5 °С. У липні, порівняно з червнем, жаростійкість листків більшості досліджуваних рослин підвищувалась, а в серпні відносно липневих показників відзначалися різноспрямовані видоспецифічні зміни. У результаті за ступенем прояву реакції листків на дію високих температур було виділено три групи рослин. Суттєву термостійкість продемонстрували Q. robur, L. vulgare, U. parvifolia, A. campestre, A. saccharinum та F. excelsior, найменшу - T. cordata, A. negundo, A. hippocastanum, P. simonii. Решта проаналізованих видів займає проміжне положення. Високі температури повітря за тривалої відсутності рідких опадів у липні призвели до появи жовтих і світло-коричневих плям запалу на листках деяких видів деревних рослин (T. cordata, A. platanoides, U. parvifolia). Це явище спостерігається на периферійних гілках південного боку крони, переважно в нижній її частині. Згодом внаслідок збільшення і злиття некротичних ушкоджень такі листки всихають. У польових умовах, на відкритих сонячних місцях, виявлені ушкодження листків тих видів рослин, які в лабораторному експерименті за температур +40…+45 °С не мали фоліарних некрозів (A. campestre, A. saccharinum і A. tataricum). Окремо виділили R. pseudoacacia, листки якої гинуть вже за температури +40 °С у всі місяці досліджень, але практично не ушкоджуються в спекотні дні, що можна пояснити високою інтенсивністю їх транспірації. Висока жаростійкість Q. robur також пов’язана з його глибоким укоріненням, завдяки чому вода надходить до рослинного організму із водоносних пластів, розташованих нижче по ґрунтовому профілю. При конструюванні штучних насаджень варто враховувати не тільки плазматичну клітинну термостійкість, але й морфофізіологічні адаптації рослин до гідротермічного стресу.