Опис
Стаття являє собою проміжний результат науково-дослідницького пошуку в площині соціології реа-
білітаційної діяльності. Мета її полягає у дослідженні взаємозв’язку соціального призначення та плану-
вання об’єктів, розташованих на території реабілітаційного парку для дітей з інвалідністю.
Відправним моментом в статті є розуміння того, що реабілітаційний парк є спеціалізованою меди-
ко-соціальною локацією, на території якої пацієнти можуть пройти курси фізичного, психо-соціально-
го відновлення шляхом отримання фізео-терапевтичних, медичних, культурно-анімаційних, психоло-
го-когнітивних та соціальних послуг.
В статті підкреслюється, що її об’єкт концептуально співпадає з інтересами таких акторів, як батьки дітей
з особливими потребами, державні та муніципальні соціальноорієнтовані установи, соціум територіальної
громади, спонсори та грантодавці. Доведено, що під впливом їх запитів формується соціальне призначення
реабілітаційного парку, яке полягає у забезпеченні системного фізичного та психічного відновлення, соціаль-
ного та інтелектуального розвитку відвідувачів в умовах «оздоровлення під час відпочинку».
Одним із головних положень публікації є те, що єдність соціального та функціонального призначен-
ня прямо впливає на концепцію ландшафтного дизайну реабілітаційного парку для дітей з інвалідністю.
Внаслідок цього проектування характеризованої локації здійснюється за наступними принципами: си-
стемності, функціональності, інтегрованості, доступності, ергономічності, оптимізації, нозологійності,
ефективності навантаження, естетичності та іншими.
В ході написання статті авторка прийшла до висновку про те, що локації реабілітаційного парку
умовно можна поділити на декілька груп: фізіо-, психо-, естето-, а також природотерапевтичного харак-
теру. Реалізовані в них методики невпинно набувають соціалізуючого та виховного змісту.
