У монографії концептуалізовано сучасну суспільно-гуманітарну парадигму
системно-аналітичної інтерпретації феноменології життєтворчості особистості,
здійснено науково-методологічну експлікацію концепту життєтворчості у
міждисциплінарному контексті, що враховує новітні філософські, педагогічні,
соціологічні та психологічні дослідження. Розкрито нормативні засади,
управлінсько-організаційні моделі і програмно-технологічне забезпечення
інституційної практики життєтворчого становлення особистості, проаналізовано
інноваційний досвід системного розв’язання цієї проблеми в умовах Хортицької
національної навчально-реабілітаційної академії, яка з 1990-х рр. є
експериментальним майданчиком для розробки та науково-дослідної перевірки
теоретичних ідей і методологічних положень педагогіки та психології
життєтворчості. Проаналізовано життєтворчий потенціал закладів загальної
середньої освіти у контексті Концепції Нової української школи, що передбачає
набуття дитиною ключових компетентностей для соціальної самореалізації і
досягнення життєвого успіху, специфіковано інноваційний досвід реабілітаційно-
педагогічного супроводу становлення дитини з особливими освітніми потребами як
суб’єкта життєтворчості. За підсумками міждисциплінарного аналізу проблеми
кадрового забезпечення освітньої практики охарактеризовано можливості
оптимізації провідної ролі закладів вищої освіти щодо підготовки майбутніх
фахівців до ефективної роботи в умовах інноваційного закладу – школи
життєтворчості.
Монографія адресована науковцям, викладачам і студентам закладів вищої
освіти, менеджерам у галузі освіти, педагогічним працівникам і слухачам курсів
післядипломної педагогічної освіти.
Назва
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ ТА ІНСТИТУЦІЙНА ПРАКТИКА ЖИТТЄТВОРЧОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ (міждисциплінарні суспільно- гуманітарні аспекти)
