При згадці слова «аутизм» у більшості людей виникає асоціація з
дітьми, хоча це стан – на все життя. Діти з аутизмом виростають у дорослих
з аутизмом. І мало відомо про те, які зміни з віком зазнають симптоми
цього стану. Термін «аутизм» використовується вже понад 100 років (з 1908
р.). Вперше він був озвучений Е. Блейлером, швейцарським психіатром, і
використовувався для опису пацієнтів з шизофренією, які були особливо
поглинені у собі. Термін «аутизм», який використовував Е. Блейлер,
походить від грецького слова autós, що означає «сам». Він призначалося
для опису «ізольованого Я», яке він побачив у людей з шизофренією [1].
Насправді, ці діагнози різні, оскільки у дитини з аутизмом немає
галюцинацій, ілюзій, вона не користується промовою, щоб передати свої
ірраціональні думки, тому що вони часто взагалі не використовують
мовлення. До того ж діти з розладами аутистичного спектру (РАС) мають
стабільні симптоми протягом життя, а діагноз «шизофренія» зазвичай
передбачає періоди ремісії.
Назва
ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ СТУДЕНТАМ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ
