Опис
Майбутні практичні психологи повинні вміти використовувати певні засоби для подолання
ситуацій, які можуть викликати тривожність, що передбачає формування ефективних патернів
саморегуляції. У науковій літературі зустрічаються такі методи саморегуляції ситуативної тривожності,
як аутогенне тренування, візуалізація, методика прогресивної м‘язової релаксації, нормалізація
дихання, самонавіювання, самонаказ, самопереконання, саногенне мислення, соціальнопсихологічний
тренінг. Розкриємо коротко суть одного із цих методів – техніка позитивного мислення [1].
Основною метою позитивного мислення, згідно М. Мольца, є зміцнення позитивного образу
власного «Я». Для цього можуть використовуватися метафори, які полегшують опанування цього виду
мислення. Позитивне мислення автор називає «механізмом успіху», «автопілотом», «надмеханізмом»,
«системою внутрішнього автоматичного наведення на мету», що має несвідому, автоматичну природу.
Даний спосіб пов‘язаний із таким психологічним феноменом, як віра. Психологічна віра
переплітається із продуктивним мисленням, здатністю людини діяти відповідно до певної установки.
Позитивне мислення визначається високою самооцінкою та оптимістичним поглядом на життя, який
розвивається за допомогою самовиховання. Д. Карнегі у книзі «Як перестати хвилюватися та почати
жити» висловив суть позитивного мислення: «Наше життя є те, що ми про нього думаємо».
Позитивність мислення ґрунтується на його діалектичності – можливості в процесі аналітичного
міркування побачити в будь-якому об‘єкті як позитивні, так і негативні боки. Один з різновидів
позитивного мислення – саногенне мислення, яке розробляє в своїх роботах Ю. Орлов. Саногенне
мислення дозволяє усвідомити всю послідовність актів мислення, які викликають ту чи іншу негативну
емоцію. Подібна інтелектуальна робота, як вважає Ю. Орлов, повністю знищує негативні емоції.
