Діяльність І. Айвазовського стала предметом ви-
вчення ще за життя художника в XIX ст. Так, його
творчість знайшла відображення в історика, журна-
ліста, громадського діяча, редактора одного з найпо-
пулярніших і найавторитетніших історичних видань
Росії «Русская старина» М. Семевського [15; 16]. У
1888 р. «Правительственний вестник» опублікував
статтю архітектора та історика мистецтва Л. Мазі-
рова, присвячену ювілею художника [10]. Відразу ж
після смерті великого мариніста в 1900 р. вийшла кни-
га біографа М. Кузьміна «И.К. Айвазовский и его
произведения» [9]. На початку ХХ ст. з’являються
роботи мистецьких критиків Н. Ніколаєвої, В. Гей-
мана [6; 11]. У середині — другій половині XX ст.
до творчості художника зверталися мистецтвознав-
ці та історики мистецтва такі як В. Яковлєв, Л. Ваг-
нер, Н. Григорович [5; 20].
Назва
ВІДПОЧИНОК, ШИНОК ТА ЖІНКА У ПОДОРОЖНЬОМУ ПОБУТІ ЧУМАКІВ (ЗА КАРТИНАМИ І.К. АЙВАЗОВСЬКОГО)
