КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ ТА ІНСТИТУЦІЙНА ПРАКТИКА ЖИТТЄТВОРЧОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ (міждисциплінарні суспільно- гуманітарні аспекти)

Опис

Офіційно волонтерство, як добровільна, вмотивована,
безкорислива діяльність, спрямована на допомогу іншим,
з’явилося у ХХ ст., з появою Координаційного комітету
міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою
ЮНЕСКО та відповідним нормативно-правовим
забезпеченням. Одним із головних документів у сфері
волонтерства і донині залишається Загальна декларація
волонтерів, прийнята на ХІ Конгресі Міжнародної асоціації
волонтерів (Париж, 14 вересня 1990 р.), яка:
− по-перше, надає тлумачення дефініції
«волонтерство», як «...активної участі громадянина, його
діяльність, спрямовану на покращення якості життя,
особистісне зростання та поглиблення відчуття солідарності,
що сприяє реалізації основних людських потреб заради
справедливості та миру у суспільстві...»;
− по-друге, визначає найважливіші риси волонтерства:
«організація турботи та взаємопідтримки про людей за
формулою: «ти – мені, а я – усім»; добровільна пожертва
особистим часом людей заради благополуччя інших; духовна
якість і громадянська чеснота; джерело людського досвіду;
включення нових інтелектуальних ресурсів; розвиток активної
громадянської позиції; етичні людські стосунки; засіб
примирення та об’єднання людей заради ідеї служіння;
оновлення світосприйняття соціальної діяльності»;