Опис
Світова ситуація, спричинена пандемією COVID-19, за тривалий період з 2019 року і по
теперішній час суттєво змінила світогляд та свідомість багатьох людей. Психологічні проблеми, які
зазнало людство, торкнулися і українського суспільства.
За період пандемії з‘явилися численні наукові дослідження стосовно психічного стану людства
різних країнах світу взагалі та України зокрема. Розглянемо стан розробленості проблеми у вітчизняній
психологічній науці. Так, українські вчені В. Бочелюк та М. Панов у 2021 році провели онлайн-
дослідження за допомогою авторської анкети-опитувальника «Як ти почуваєшся під час карантину?»
серед українського населення. У ході проведеного опитування стало відомо, що більше, ніж третині
українців притаманні такі негативні наслідки для психологічного самопочуття, як пригніченість, тривога,
дратівливість, занепокоєння, розлади настрою, сну та/або апетиту, відсутність надії на майбутнє,
відсутність радощів у житті й відсутнє відчуття повноти життя [1, с. 111].
Сучасні науковці В. Дорожкін, Г. Пріб та М. Ткалич визначили коло психологічних проблем, з
якими стикається суспільство в період епідеміологічної ситуації в Україні, а саме: образа; агресивність;
страхи і тривоги; депресія; загальна тривожність незʼясованої етіології; відсутність бажання повертатися
в колектив, до колишнього розпорядку дня, до робочого графіку в офісі; зловживання алкогольними та
лікарськими речовинами; іпохондрія; безсоння; розчарованість у собі, знижена самооцінка;
роздратованість щодо інших людей; закритість і недовіра стосовно інших людей; підвищена чутливість
до соціальної дистанції; перепади настрою і неможливість на них вплинути; прагнення поділитися і
обговорити свій і чужий досвід перебування в карантині; залежність від новин; відчуття безпорадності та
пасивність; втрата автономності; втрата суб‘єктності; порушення професійної та особистісної
ідентичності; поява неадекватних амбіцій, надмірних запитів до суспільства; очікування легкого
життя; розгубленість; побоювання відторгнення, страх перед соціальними контактами (соціофобія);
відчуття незахищеності; злість та пошук «зовнішнього ворога»; втрата віри в родину, або в сімʼю [2,
с. 214–215].
