У статті проаналізовано результати емпіричного соціологічного дослідження соціального капіталу 634
вихованців із 14 інтернатних навчальних закладів України. Із загальної кількості опитаних вихованців для
подальшого аналізу було обрано дві категорії: дітей-сиріт і дітей з інвалідністю, які першочергово потребують
соціального захисту з боку держави. Отримано дані щодо ключових показників їхнього соціального капіталу:
ціннісних орієнтацій, довіри до оточуючих як передумови встановлення соціальних зв’язків, суб’єктивних
оцінок ролі школи-інтернату в їхньому житті, навчальної успішності, рівня матеріальної забезпеченості сім’ї,
готовності до самостійного дорослого життя по закінченню школи та планів на майбутнє. За результатами
комплексного емпіричного аналізу встановлено, що учні з інвалідністю мають порівняно низький соціальний
капітал за показниками навчальної успішності і готовності до самостійного дорослого життя, високий – за
показниками матеріальної забезпеченості сім’ї та оцінки ролі інтернату в своєму житті. Діти-сироти харак-
теризуються зниженим соціальним капіталом за показниками навчальної успішності й матеріальної забезпе-
ченості сім’ї та досить високим за показниками довіри до оточуючих і оцінки ролі інтернату в своєму житті.
Назва
Соціальний капітал вихованців інтернатних навчальних закладів України
1. Беккер Г. Человеческое поведение: экономический подход / Г. Беккер // Избранные труды по экономиче-
ской теории. – М.: ГУ-ВШЭ, 2003. – С. 49-155.
2. Воронина Т. П. Философские проблемы образования в информационном обществе: автореф. дисс. на пол.
науч. степени д-ра филос. наук: 09.00.08 / Т. П. Воронина. – М.: Московский национальный университет им.
М. В. Ломоносова, 1995. – 42 с.
3. Геворкян Е. Н. Рынок образовательных ресурсов: аспекты модернизации / Е. Н. Геворкян. – М.: Маркет
ДС, 2005. – 296 с.
4. Добрынин А. И. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность
использования / А. И. Добрынин, С. А. Дятлов, Е. Д. Цыренова. – СПб: Наука, 1999. – 185 с.
5. Константиновский Д. Л. Образование и жизненные траектории молодёжи: 1998-2008 годы / Д. Л. Кон-
стантиновский, Е. Д. Вознесенская, Г. А. Чередниченко, Ф. А. Хохлушкина. – М.: ЦСПиМ, 2011. – 296 с.
6. Марцинкевич В. Инвестиции в человека: экономическая наука и российская экономика (Что скрывается за
термином «человеческий капитал») / В. Марцинкевич // Мировая экономика и международные отношения.
– 2005. – No 9. – С. 32-39.
7. Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026
роки // Міністерство соціальної політики України. Офіційний веб-портал. – Режим доступу: http://www.msp.
gov.ua/timeline/Reformuvannya-instituciynogo-doglyadu-ditey.html.
8. Телегина Г. В. «Образование в течении жизни»: институализация в европейском контексте и ее оценка /
Г. В. Телегина, отв. ред. Г. А. Ключарев // Непрерывное образование в политическом и экономическом кон-
текстах. – М.: ИС РАН, 2008. – С. 16-37.
9. Cahan E. The elusive historical child: Ways of knowing the child of history and psychology / E. Cahan, J.
Mechling, B. Sutto-Smith, S. White // Children in time and place. – London: Cambridge University Press, 1993. –
P. 187-196.
Видавець:
ГРАНІ. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АЛЬМАНАХ
Ключові слова:
соціальний потенціал; людський капітал; школи-інтернати; діти з інвалідністю; діти-сироти
