Опис
У статті розглянуто проблему формування мовної свідомості студентів педагогічних спеціальностей. Зазначено, що їх мовна підготовка передбачає як формування мовних знань, так і здійснення мовного виховання. Визначено, що мовну свідомість виховують, вона не передається в спадок від батьків, її формують соціальні інституції, найважливішими серед яких є освітні, родинні, культурно-виховні, політичні, релігійні.
Стверджено, що мовна свідомість – це небайдуже, ціннісне ставлення до мови як з боку окремої людини, так і всього суспільства. Вона є надбанням інтелектуальної й духовної життєдіяльності людини, регулює мовну поведінку особистості. Тяглість формування мовної свідомості особистості проявляється в тому, що цей процес розтягнутий в часі, він не є сталим, залежить від мовного виховання, цінностей соціуму, родинного впливу, мовної стратегії держави.
Обґрунтовано, що заклади вищої освіти повинні бути мовно-культурними осередками, які сприятимуть формуванню високої мовної українськоцентричної свідомості громадян України. Зазначено, що до системи цінностей професійної діяльності вчителя повинні увійти погляди, почуття, оцінки щодо української мови як рідної чи державної. Стверджено, що вчитель повинен бути зрілою мовною особистістю: піддавати мову аналізу, робити самостійно узагальнення, бути мовностійким, усвідомлювати об'єднувальну, державотворчу роль української мови.
Досліджено, що на формування мовної свідомості майбутніх фахівців має вплив уся навчально-виховна система вищих закладів освіти. Належний рівень мовної свідомості є складовою фахової компетентності вчителя, “Я-образу” сучасного педагога. Мовна свідомість є рушійною в національній боротьбі за незалежність держави, формування національної ідентичності особистості в цілому.
