ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КОНЦЕПТІВ «ТВОРЧІСТЬ» І «ЖИТТЄТВОРЧІСТЬ» В КОНТЕКСТІ ДІАЛЕКТИКИ СОЦІАЛЬНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Опис

Цього року головною урочистою подією загальнонаціонального масштабу для
українців буде, безперечно, святкування 30-річчя незалежності країни. Для вітчизняної
педагогічної спільноти відзначення цієї знаменної дати має бути не тільки суто
святковою подією, а й приводом для грунтовної науково-фахової рефлексії здобутків і
невирішених проблем національної освіти за 30-річний період її незалежної розбудови.
Зокрема, одним із таких стратегічних викликів, які залишаються критично важливими
для вітчизняної системи загальної середньої освіти, є посилення її життєтворчої
спрямованості, відповідності суспільним запитам щодо підготовки життєво і
професійно компетентних, креативних і проактивних випускників. У сучасному
соціокультурному просторі проблема зв’язку школи з життям набуває нового
виміру, оскільки не завжди висока навчальна успішність випускника школи корелює
з його повноцінною соціальною самореалізацією в мабутньому. Це означає, що
традиційна освітня парадигма не в повній мірі враховує реальну динаміку
життєздійснення особистості і через це не завжди реалізує можливості підготовки
школярів до успішної життєпобудови в усій складності і багатовекторності цього
процесу. Не випадково в Концепції Нової української школи наголошується: «За
експертними оцінками, найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі
будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі
та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі та
володіти іншими сучасними вміннями. Але українська школа не готує до цього. Як і
10, 20, 50 років тому, пересічний український школяр здобуває в школі застарілі
знання» [1, с. 4].